Уся інформація про ДЛ (Дизайн Людини) походить від однієї людини — Ра Уру Ху. Для себе я називаю це каноном або догмою ДЛ: ті частини, до яких безглуздо ставити питання “Чому?”. Бо так сказав Ра, а йому так сказав Голос, а може, він усе це просто вигадав — це питання віри.

Щоб нести знання ДЛ у світ і зберігати його канонічну чи(а)стоту, Ра створив школу International Human Design School. Там є структурована програма навчання з домашніми завданнями, іспитами та дипломами (або “медальками”) в кінці.

І перша порада, яку отримує неофіт ДЛ від будь-якого представника офіційної школи, звучить так: звернися до фахівця. Хочеш прочитання бодиграфа? Іди до людини із сертифікатом IHDS. Хочеш вивчати систему? Записуйся на курси.

Але “фасад” офіційної школи відразу мене відштовхнув. Бо сайт виглядає як інтернет-версія магазину на дивані. А вся структура — як секта: система курсів, де, щоб отримати доступ до наступного, потрібно пройти всі попередні. Ціна зростає із зануренням… і потрапити на рівень, що мене цікавить, коштує близько $6000. Ну чим не секта?

І все б нічого, але випускники цієї секти, принаймні та їх частина, яка представлена в інтернеті… Не можу судити про всіх, але загалом: вони кажуть одне й те ж. Про славнозвісну унікальність там і не йдеться. Що ви там три роки вивчали, щоб потім слово в слово повторювати про уникнення конфронтацій?

Стратегія і авторитет — відповідь на всі питання. Навіщо було вигадувати настільки складну й глибоку систему знань, щоб потім зводити її до примітивної формули?

Флірт із наукою. Ми хочемо виглядати науково, тому посилаємося на те, що нейтрино має масу, а значить, може передавати інформацію й імпринтувати ДНК. При цьому нікого не бентежить, що різниця між “діаметрами” нейтрино й молекули ДНК становить 15 порядків (15 нулів). Нейтрино настільки мале, що буквально проходить крізь нас, не торкаючись жодного атома тіла.

Добре, нейтрино також може брати участь у слабкій взаємодії, його радіус — 2 на 10 у -18 метра. На таку взаємодію хоч якісь шанси є. Але смішно те, що для слабкої взаємодії маса не потрібна. Фотон не має маси.

З точки зору сучасної науки, ДЛ — це єресь. Дозволити людям, які “купилися” на все вищесказане, мене чогось навчати, ще й за гроші? Нізащо.

Але який же це кайф і розкіш — вивчати те, що тобі цікаво. За все літо, яке, нагадаю, було повністю вільним, я до програмування навіть не торкався. Жодного разу. Це було дуже показово. Здається, вперше у житті в мене з’явилося щось моє, по-справжньому моє захоплення.

З одного боку, я не довіряв аналітикам. З іншого — не хотів позбавляти себе задоволення самостійного дослідження. Якщо уявити інформацію про ДЛ як великий кришталевий шар, то те, як новачок бачить його в інтернеті, — це дрібні уламки, розкидані в осінньому лісі. Красиві, манливі, але марні, доки не збереш їх у цілісну картинку.

Чим більше шматочків збираєш, тим заплутанішим усе здається. Але це тільки підштовхує продовжувати.

Я кидав багато разів, і в черговий раз повернутися дозволила тільки поява у світі коронавірусу.

У результаті я зібрав свій пазл.

Але правда (й іронія) в тому, що я б не зміг цього зробити, якби колись не натрапив на професійні курси від тієї самої офіційної школи. Без глибини й структури інформація залишається хиткою хмарою тегів.

Важливо те, що без особистого досвіду, без застосування на практиці, без чесного експерименту й спостереження інформація залишиться голою, вона ніколи не перетвориться на знання, не стане опорою і, тим більше, не призведе до змін у житті.

І майже неможливо, щоб це сталося за один раз, за тиждень, місяць чи навіть пів року. Потрібен час і кристально чисте розуміння, куди дивитися.

І ще більша іронія в тому, що це — ті самі стратегія і внутрішній авторитет плюс індивідуальні акценти. Які без досвіду, глибини й структури правильно розставити неможливо.

Висновків не буде. Pure experience. Але якщо мене раптом хтось запитає, з чого почати в ДЛ, я, ймовірно, відповім: звернися до спеціаліста. ;)